На це Різдво не прийде колядник
Невміло по-дитячому співати
Я пам’ятаю, як торік він червонів
І думав як втекти із хати
Слова забуті слізьми потекли,
Малий їх так хотів сховати
Співали всі – батьки з дітьми,
Тітки, дядьки, бабусі і дідусями…
А колядник лиш схлипував і плакав
«Я, може, через рік прийду?
Бо колядник приносить щастя…
А я вам – сльози, а не коляду…
Христос ся родить! Я за рік… із щастям!..»

На це Різдво не прийде колядник
Сьогодні він заплаче під дверима
Колядки замінили на замки
І щастя ними ув’язнили.

Вийшовши з піни
Ховаєш обличчя за пасмом
Із запахом моря
Від сонця
Що мружилось
Від твоєї краси
Що ховалось
За пасмом дощів
І ранкових туманів
Засліплюючи
Куди тобі йти
Ти мов кара небесна
Стихійно-нестримна
Спиняєш лиш взором всіх Мойр
Так владно й безладно
Спиняєш усе
Лиш цівка слідів на піску
Росте і росте, розрізаючи світ
До тебе, без тебе і після
Годинники стали на півдні
Звертаючи стрілки до тебе
Рятуєш чи нищиш
Прощаєш? Караєш?
Хто ти, дівчино з піни морської?
Не час Афродіт
Як шукають
Красу у війні
І війну у красі.

Обпалена морозом шкіра
Вібрує
В тумані осінньому
Світло ліхтарів мокре
Зазирає під капюшони
У стомлені очі останніх перехожих
Бредучих
Пронизливим писком зеленого
До теплих будинків
З лимонним чаєм
З котом муркаючим
Під останні новини
Згорнувшись на колінах
Вони приходять додому
Взувають м’які капці
Методично закінчуючи день
Квазігармонією
Системою квазігармоній
Згасаючих вікон о десятій
Вставатимуть раніше
Час кухонної політики
І кави 3 в 1
ї запах в автобусах і університетах
В офісах і біля кіоску
Чуєш? Запах світу в пігулці
Все в одному
Запах скорочень і спрощень
Нанизуючий на себе ранки
Рахуючи їх зворотно і флегматично
Примовляючи все буде добре
Щоразу менше оптимізму
Невловимий запах
Переслідуючий зсередини
Ловлячий ритмом і рухом
Паралізуючий
Методично, систематично, планово
Концентрується вечірнім туманом
Огортаючи ніч квазійно

Rozkazhit'-no, jak u vas projshov Den' Nezalezhnosti - bo v mene dosyt' tak-sobi, a hochet'sia potishytysia - sviato jak-ne-jak,, ta shche j jake!

::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA:::: ::::UA::::

Зі звуків - тікає годинник
Із барв - прозора по щоці сльоза
І запах той - і рідний й незнайомий
І доттик шовковий - твої вуста

А сутінки - немов тверда кориця
І їх обійми огорта теплом
Вологість стала вищою
Відсотків так на двадцять
Не плач, не перший твій життєвий перелом

Бринить повітря, як струна гітари
Тремтячий голос переходить вже у плач
Годинниковий бій - прискіпливий палач
Вбиваючи розлуку залишає
Адреси з десяток, фото, телефон...

Болить нещадно голова,
Там, де пищали світлофори,
Там, де хвилину ще тому
Інтернаціонально так всміхалась
Ще і не знаючи кому.

Якоб мовою говорить
Сумний твій погляд про весну?
якою мовою співає
У дощ душа про самоту?
І чи співає ще? Чому
Себе почути не вдається
Між звуків тихих тих чужих пісень
Годинниковим ритмом, що лунають
Щодня, щодень, і день-у-день.

Ja prosto v zahvati vid tsiogo vsiogo!!! Zdajet'sia, shcho ja zakohalas' v tse misto - u vse vid starovynnyh tyhyh vulychok do pyskliavo-gal'mujuchyh svitloforiv, jaki chomus' zgovorylysia - jak til'ky pihodzhu, vony pochynajut' chervonity, soromliachys')))
Vse! Nemaje sliv!
Ja vidchuvaju sebe takoju shchaslyvoju liudynoju... Shcho ne kazhit', a zi mnoju zavzhdy trapliajet'sia shchos' nespodivano-horoshe, hoch i vypadkove... Hotilos' by shchob tse vezinnia tryvalo i nadali. Duzhe na tse spodivajus'...

Навіть не віриться, що лишився тільки один день до від’їзду в Люблін… А я вже встигла за всіма страшенно скучити…
Навіть не уявляю, наскільки усе змінить цей, здається, шестигодинний автобусний переїзд. Це ж треба буде переходити на іншу мову, абсолютно не бачити знайомих луцьких облич, і навіть майже не чути їх голосочки… А ще – вчитися, вчитися і вчитися – бо за останні два роки школи, мабуть, всі медалісти забувають, що таке навчання. В мене замість нього (або, принаймні, на важливішому місці) був Пласт:))) А тепер і його не буде. Тішить тільки те, що мій однострій зараз літає десь на Чоті:))))))
І отак аж до Різдва… Словом, влипла я надовго і серйозно і мені це подобається!!!

Оце моя робота!
Правда, гарно вийшло? Але то був тільки початок, далі батарейки сіли, потім нитки кінчились. От тепер думаю, хто б мені тaке заплів, га?